Сірі обійми Міжсезоння | Олексій Жупанський

«Сірі обійми Міжсезоння» є серединною частиною циклу «Колесо року», своєрідним його екватором і проміжним підсумком, що розділяє хроніки про осінь і весну та оповіді, присвячені літу і зимі. На зміну хронічно хворій зимі у нашу реальність непомітно вповзає Міжсезоння. Воно поволі обплутує сірими мацаками вулиці і будинки, думки і сни, консервує перебіг життя і навіть сам час. Усе, як завжди, почнеться із карантину, який, втім, швидко переросте у щось незрозуміле і жаске. Першими під його вплив потраплять дорослі, які у круговерті своїх дорослих проблем нечасто звертають увагу на всі ті тривожні знаки і знамення, які провіщають прихід Міжсезоння. Тож давати всьому цьому раду знову доведеться дітям, бо лише вони здатні побачити справжню сутність демона Міжсезоння і лише вони врешті-решт здатні йому протистояти, щоб знову зрушити з місця завмерле Колесо року і тим самим запустити новий цикл життя.

З першого дня найдовша навчальна чверть одразу позначається недобрими прикметами. Морозна свіжість зими розтікається хворобливою відлигою, залитими імлою вулицями повзуть зловісні грейдери, більшість вчителів у школі загадково зникли, а плутані пояснення щодо їхніх дивних хвороб і життєвих негараздів не викликають жодної довіри. Всі уроки замінюють фізкультурою, яку починає вести новий незвичайний учитель, що геть не схожий на фізкультурника – та й на вчителя загалом. Так 8-Б клас починає занурюватися у нескінченне моторошне Міжсезоння, яке день за днем усе глибше затягує їх у свою сіру застиглу реальність. Школа майже спорожніла, ніхто не ходить на заняття, окрім їхнього класу, скоро оголосять карантин, і тоді має статися щось по-справжньому жахливе.

Роман «Сірі обійми Міжсезоння» продовжує хроніки циклу сучасного урбаністичного міфотворення «Колесо року». Втім, як і кожен із творів цього циклу, він є цілком самостійним, і його можна читати окремо.