Віктор Гюго

Віктор Гюго - французький письменник, драматург, художник, громадський діяч. Його творчість дуже різноманітна: лірична поезія, романи, драми в прозі та віршах, листи, політичні промови. Гюго зробив вагомий внесок у розвиток французької літератури, його твори стали безсмертними. Завжди виступав проти законів суспільства та людської моралі. Найвідомішими творами письменника є: «Знедолені», «Собор Паризької Богоматері», «Людина, яка сміється», але бібліографія автора налічує близько сотні творів.

Біографія

Народився майбутній письменник у французькому місті Безансоні в 1802 році. Сім'я жила в достатку. Батько - капітан наполеонівської армії, мати - дочка судновласника, роялістка-вольтер'янка. Хлопчик був слабким і часто хворів. Дитинство Віктора проходило в подорожах, бо службове становище батька зобов'язувало переїжджати. Його батьки розлучилися, мати переїхала в Париж і забрала з собою Віктора. Вона справила значний вплив на його розвиток і світогляд. Навчався в Ліцеї Людовіга Великого в Парижі. З дитинства почав писати. Проявив себе на шкільних спектаклях - створював п'єси.

У 15 років брав участь у літературному конкурсі, де отримав похвалу і захоплені відгуки про свою оду, присвячену темі науки. Незабаром він отримує премії на інших літературних конкурсах, друкує ультрароялістичну сатиру «Телеграф», видає літературний додаток до роялістічного католицького журналу. Під псевдонімом надрукував у цьому журналі «Оду на смерть герцога Беррійського», яка закріпила за автором репутацію монархіста.

Віктор Гюго одружився в 20 років. У шлюбі у нього народилося п'ятеро дітей. У їхньому будинку часто проводилися зустрічі, на яких Гюго встановив дружні стосунки з багатьма французькими письменниками та літературними критиками.

Творчість

У 1829 році була написала перша серйозна робота в жанрі художньої літератури «Останній день засудженого до смерті».

Першим повноцінним романом автора став культовий і знаменитий «Собор Паризької Богоматері», опублікований в 1831 році. Після того, як роман розійшовся по світу, Собор привабив величезну кількість туристів. Книга також посприяла тому, що старі історичні будівлі почали берегти і шанувати.

Роман-епопея «Знедолені» став найвизначнішим твором XIX століття. Опублікований в 1862 році. Роман висвітлює основні для автора проблеми: людяність і жорстокість, багатство і бідність, співчуття, нещастя, любов і багато інших.

У 1869 році був виданий ще один відомий роман письменника - «Людина, яка сміється».

До інших, не менш значущих, творів Віктора Гюго відносяться: поема «Мазепа», драми «Ернані», «Марія Тюдор», «Король бавиться», романи «Клод Ге», «Трудівники моря», «Дев'яносто третій рік».

Віктор Гюго присвятив велику частину свого життя політичній діяльності.

Помер від пневмонії в 1885 році.