Анна Ахматова

Анна Ахматова (Горенко) - видатна російська поетеса Срібної доби, літературознавець, перекладачка. Життя письменниці було сповнене трагічних подій. Її біографія гідна екранізації або роману. Вона пережила дві революції та дві світові війни, репресії та смерті близьких. Її творчість також піддавалося цензурі, цькуванню та замовчуванню, але, незважаючи на це, Ахматову номінували на Нобелівську премію з літератури. Творчості поетеси притаманні такі риси, як тонке розуміння психології, вірність моральним життєвим основам, аналіз і розуміння трагедій XX століття, домінування класичного стилю поетичної мови.

Біографія

Анна Горенко народилася в Одесі в 1889 році. Уже через рік сім'я переїхала до Царського Села під Петербургом. Там Анна прожила до 16 років. Навчалася в Маріїнської жіночої гімназії, а літо проводила у дідуся під Севастополем. Незабаром вона з матір'ю переїхала на один рік до Євпаторії, так як батьки розлучилися, а потім - до Києва. Тут Анна навчалася в Київській Фундуклеївській гімназії та на юридичному відділенні Київських вищих жіночих курсів.

У 1910 році Анна Горенко вийшла заміж за Миколу Гумільова. Наступні два роки подорожувала: відвідала Париж, де познайомилася з художником Амедео Модільяні, була в Італії.

У 1918 році письменниця розлучилася з першим чоловіком і вийшла заміж вдруге, за поета і перекладача Володимира Шилейко. Цей шлюб тривав три роки.

У 1921 році її першого чоловіка Миколу Гумільова заарештували, а потім розстріляли.

З 1922 по 1938 року знаходилася в цивільному шлюбі з мистецтвознавцем Пуніним Миколою.

У 1935 році були арештовані М. Пунін і син Анни Андріївни - Лев Гумільов. Через три роки сина знову заарештували і засудили до п'яти років виправно-трудових робіт, а в 1949 він був заарештований разом із М. Пуніним, і цього разу засуджений до десяти років виправно-трудових таборів. Після звільнення стосунки сина з матір'ю були напруженими.

У 1939 році стала членом Спілки радянських письменників, але була виключена звідти за творчість, що не була підпорядкована радянській ідеології. Майже через 12 років, під час хрущовської відлиги, поетесі повернули членство в Спілці письменників.

У 1966 році видатна поетеса померла.

Творча спадщина

Анна Ахматова залишила після себе вагому культурну спадщину. Вона започаткувала літературну течію акмеїзм. Збірки поезій, що принесли поетесі визнання: «Вечер», «Четки», «Подорожник», «Anno Domini» та інші. Анна Андріївна переклала російською мовою збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

Її лірика різноманітна: любовні мотиви, вірші про війну, лірично-епічні поеми, рефлективна лірика.

Талант поетеси гідно оцінений: пам'ять про Анну Ахматову живе у величезних кількостях пам'ятників, назвах географічних об'єктів, музеях, кінематографі.