Кадзуо Ішігуро – британський письменник японського походження, знакова фігура в сучасній літературі, лауреат Нобелівської премії, сценарист, автор пісень та журналіст. Всі його романи об'єднані однією головною темою – темою пам'яті. На сторінках своїх книг він розповідає про фашизм та події Другої світової війни, а майже всі його герої намагаються осмислити минуле, пережити втрату близьких та впоратися з важкими спогадами. Чуттєві та проникливі твори автора знайшли такий відгук серед читачів завдяки тому, що кожен з нас в якийсь момент життя переживає схожі емоції.
Біографія
Кадзуо Ішіґуро народився в японському місті Нагасакі, 8 листопада 1954 року. Коли хлопчикові виповнилося шість років, його сім'я емігрувала до Великобританії. Батько майбутнього письменника почав займатися дослідженнями в Національному інституті океанографії, а Кадзуо вступив на навчання в спеціальну гімназію для хлопчиків. Після закінчення школи він рік подорожував по Канаді і США, а тільки потім поступив до Кентського університету, де отримав диплом бакалавра з філософії. Трохи пізніше він отримав ступінь магістра мистецтв в університеті Східної Англії та пройшов курс викладача Малькольма Бредбері.
Кадзуо з підліткового віку мріяв про кар'єру музиканта. Він сам складав пісні, активно виступав по клубах та невпинно відсилав записи продюсерам. Однак так і не отримавши позитивної відповіді, став займатися соціальною роботою в Лондоні, а пізніше кардинально вирішив змінити свою діяльність та почав писати.
Творчість та книги
Книги Ішігуро Кадзуо важко віднести до якогось одного певного жанру. Його перші два романи – «Там, где в дымке холмы» та «Художник зыбкого мира», присвячені бомбардуванням Хіросіми та Нагасакі, тому їх часто називають історичними. Але навіть незважаючи на те, що герої поміщені в суворі рамки історичних подій, Ішігуро зумів набагато ширше цієї трагедії описати їх взаємини та переживання. На першому плані в його творах знаходяться люди, які намагаються всіма силами впоратися з психологічною травмою, а не опис тих страшних подій.
У детективному романі «Когда мы были сиротами» автор використовує той же прийом, і на першому плані виявляється не розслідування, а спогади і переживання детектива. Що ж стосується головної книги автора - «Не отпускай меня», то це одночасно історія про силу дружби та любові, наукова фантастика та антиутопія. На її сторінках автор намагається наочно показати пасивність людей перед соціальною нерівністю та покірливе прийняття багатьма свого боргу перед суспільством.
Завантаження...