Роджер Желязни - американський поет і фантаст. Найбільший слід залишив у науковій фантастиці 60-х-70-х років 20 століття (так звана «Нова хвиля»). Глибоко розкриваючи психологію своїх персонажів, ретельно деталізуючи їх навколишнє та ґрунтовно розробляючи ідеї, він заслужив визнання як літературних критиків, так і читачів. Його прозу часто описують як таку, що стирає кордони між науковою фантастикою і фентезі. Творчість Желязни відзначена багатьма нагородами, включаючи шість премій Х’юго і три Небюли. Біографія Роджер - єдина дитина польського іммігранта Джозефа Френка Желязни і американки і...
Роджер Желязни - американський поет і фантаст. Найбільший слід залишив у науковій фантастиці 60-х-70-х років 20 століття (так звана «Нова хвиля»). Глибоко розкриваючи психологію своїх персонажів, ретельно деталізуючи їх навколишнє та ґрунтовно розробляючи ідеї, він заслужив визнання як літературних критиків, так і читачів. Його прозу часто описують як таку, що стирає кордони між науковою фантастикою і фентезі. Творчість Желязни відзначена багатьма нагородами, включаючи шість премій Х’юго і три Небюли.
Біографія
Роджер - єдина дитина польського іммігранта Джозефа Френка Желязни і американки ірландського походження Джозефіни Флори Світ. Народився в Юклід (передмістя Клівленда), штат Огайо, в 1937 році. У старшій школі вступив до літературного клубу і редагував шкільну газету. Отримав ступінь бакалавра англійської філології та магістра, зі спеціалізацією в області театру англійського Відродження.
Згодом Роджер працював у системі соціального страхування, а вечорами писав, свідомо просуваючись від крихітних оповідань до об’ємніших розповідей, новел, романів. Сім років потому письменство стало, нарешті, його основною роботою.
Був одружений двічі, друга дружина народила йому двох синів і дочку. Наприкінці свого життя розлучився з дружиною і деякий час жив із письменницею, у співавторстві з якою створив кілька романів.
Пішов з життя в 1995 році через ниркову недостатність, викликану раком.
Творчість
Майстер анахронізмів, Желязни з легкістю переміщує древніх персонажів в сьогоднішній світ або в майбутнє. Деякі з найбільш відомих його оповідань ґрунтуються на традиційній міфології різних народів світу. Наприклад, в основі «Володаря світла» лежить індуїстський пантеон, «Створіння світла, Створіння темряви» населені єгипетськими богами і богинями, а в «Око кота» автор звертається до релігії і фольклору індіанців навахо. Не обходить стороною письменник і християнську спадщину («Троянда для Еклезіаста»), китайську міфологію ( «Лорд Демон»), грецьку («Цей безсмертний»), скандинавську («Маска Локі»), лавкрафтівські міфи про Ктулху («Ніч у самотньому жовтні»). А в «Майстрі снів» міфи про короля Артура уживаються з Кабалою та психоаналізом.
Перший його твір вийшов у 1962 році і з тих пір він опублікував понад 150 оповідань та 50 книг. Серед кращих його творів: «Цей безсмертний» (1966), «Володар світла» (1967), «Створіння світла, Створіння темряви» (1969) і, звичайно, «Хроніки Амбера».
