Диктувала це сорока, а записував їжак | Олександр Подоляк

Ця книжка жива і коіть усе, що ій заманеться. Тут слова, яких ніби й не існує, виявляються цілком зрозумілими, а ті, що давно всім відомі, дивують несподіваними витівками. Тут персонажі історій при першій нагоді тікають на сусідні сторінки, а букви й рядки підстрибують і сновигають. Ця книжка настільки жива, що зранку з неі вискочив цілий віршик — рябенький такий, у нього ще рима була: «тюльпани – марципани». Не бачили?.. Що ж, тоді ми його пошукаємо, а ви поки пильнуйте решту.