Кубик | Саша Козлов

В одному зі світів чуєш стук у двері своєї квартири, але не відчиняєш, бо знаєш, що залишився останньою людиною на Землі. В іншому — спостерігаєш за тим, як людство віддає себе науковому прогресу, але занедбує пам’ять. У ще в одному — отримуєш телефон, який показує тобі один із двох варіантів майбутнього, що настають залежно від твого вибору.

Що поєднує ці світи? Чи дійсно вони різні? Чи це відбувається в одному й тому самому місці, але в різні періоди?

Ламається годинник — і здається, що ламається час; відбуваються події, які ти не завжди розумієш, а попри те залишається відчуття, що це все — частина чийогось добре продуманого плану, схожого на головоломку, яка обов’язково складеться наприкінці.