Пробудження | Олівер Сакс

«Пробудження» — мемуари Олівера Сакса, у яких він описує незвичайні випадки у своїй медичній практиці в 1969-1970-х роках. У 1990 році за книжкою було знято однойменний фільм із Робертом де Ніро та Робіном Вільямсом у головних ролях. Стрічка здобула три номінації на «Оскар».

ТЕМАТИКА

Медицина, неврологія, психологія.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Для якнайширшого кола осіб; усіх, хто цікавиться медициною та психологією; кого захоплюють неймовірні, однак реальні історії пацієнтів, які з майже безнадійного стану повертаються до життя. Книжку варто читати прихильникам особливого стилю письма Олівера Сакса.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

Поет Вістен Оден назвав «Пробудження» шедевром. Це пристрасне дослідження понять здоров’я, хвороби, страждання та турботи, а також можливостей людського мозку.

ПРО АВТОРА

Олівер Сакс — британський лікар-невролог, відомий популяризатор медичної науки. Одним із перших почав використовувати відеотехніку в лікуванні душевних хвороб. Світову славу Саксу принесли книжки, у яких він описав незвичайні випадки психічних розладів своїх пацієнтів. New York Times влучно назвала його «поетом-лауреатом сучасної медицини».

ВІДГУКИ

Один із найкраще написаних і найзворушливіших творів нашого часу. Washington Post

Сакс прочиняє читачам двері свідомості, крізь які проходять здебільшого лише ті, хто здатен вийти за межі людського пізнання. Boston Globe

«Пробудження» захоплює Доктор Сакс пише чудово і винятково тонко, проникаючи у свідомість своїх пацієнтів і природу хвороби в цілому. Блискуча й гуманна книжка. Observer

ЦИТАТИ

Про зцілення

У Новаліса є чудовий афоризм: «Кожна хвороба є музичною проблемою, і кожне зцілення є музичним розв’язанням». Це справді так у випадках хворих на паркінсонізм і пацієнтів з постенцефалітним синдромом. Ми бачимо хворих, які не можуть зробити й кроку, але граційно, легко танцюють; ми бачимо хворих, які не можуть чітко вимовити й слова, але гарно співають, передаючи всі нюанси музичної композиції, даруючи їй багатство й витонченість інтонацій і почуттів. Ми бачимо хворих, які затинаються, не можуть розпочати рух, судомно посмикуються під час письма, тобто пацієнтів з мікрографією, і все це раптом зникає, коли вони «заглиблюються» в те, що роблять, їхній почерк стає рівним і чітким. До них повертається те, що Лурія називав «кінетичною мелодією» письма.

Про Маргарет А.

Через збудження й постійні внутрішні протиріччя міс А. розділилася на десяток «особистостей міс А.». Особистість, що страждає через надмірне вживання рідини, тики, блок ходи, галаслива бешкетниця, особистість із «завмерлим» поглядом, непереборною сонливістю, купою бажань і морем страхів, особистість, що відчуває любов і ненависть, — усі вони непримиренно боролися між собою, намагаючись завоювати контроль над поведінкою пацієнтки. Реальна діяльність та інтереси міс А. практично зникли, поступившись місцем абсурдним стереотипам, що перемелювали її в млині внутрішнього «я» на дедалі дрібніші особистості.

Про Майрона В.

Справжня зміна відбулася, коли 1970 року ми знайшли чоботарський інструмент і в травні обладнали для містера В. невеличку майстерню. Побачивши її, він щиро здивувався й зрадів, колишньої підозрілості чи скутості не було. Професійні навички відновилися неймовірно швидко, так само, як і любов до своєї роботи. Він почав шити й ремонтувати взуття для дедалі більшої кількості пацієнтів, у ньому прокинулися навички і любов до свого ремесла — виготовлення взуття.