Той птах, що п’є сльози. Книга 1: Серця наґів

Анотація

У так званому Останньому притулку, корчмі, розташованій на краю пустелі Фунтен, зустрічаються Кейґан Дракар — людина, яка володіє легендарним мечем, лекон Тінахан — здоровань з головою півня, і доккебі Біхьон Шрабль — людиноподібна істота, здатна створювати чарівний вогонь. Дотримуючись давнього пророцтва: «Троє мусять зустрітися з одним», вони розпочинають свою надзвичайну місію — відшукати таємничого наґа, який, можливо, є своєрідним ключем до порятунку їхнього світу, і супроводити його до храму Хаінся на півночі країни. Наґи — напівбезсмертні істоти, які живуть, мов примари, по той бік кордону, у містах із застиглого мармуру, захованих у непрохідному лісі Кіборен. Чотири різних народності з принципово відмінними цінностями, звичаями і навіть тривалістю життя об’єднуються, щоб урятувати свій світ.
«Той птах, що п’є сльози» — це глибоко філософське фентезі, сповнене як трагічно-диявольських симетрій, так і кумедних ситуацій, від яких можна сміятися досхочу. Більш нюансований, ніж сер

Про книгу

Книга Лі Йондо «Той птах, що п’є сльози. Книга 1: Серця наґів» – це перша частина міфологічно-філософського фентезі, яке завоювало прихильників по всьому світу. Автор – відомий романіст з Південної Кореї, що долучився до створення жанру фентезі в корейській літературі.

Лі Йондо вдалося оригінально поєднати корейську міфологію та фантастику, він пише неймовірні твори, що мають особливий стиль і несподіваний сюжет. Дія роману відбувається у світі, де співіснують чотири раси:

• наґи – Nagas;

• лекони – Lekons;

• доккебі – Dokkaebis;

• звичайні люди. 

При перекладі збереглися посилання на корейську середньовічну історію та міфи про створення світу, притаманні корейській культурі.

Роман «Той птах, що п’є сльози» починається з повільної розповіді про те, як в корчмі «Останній притулок», що притулилась на кордоні пустелі Фунтен, з’являється один з головних героїв. Кейґан Дракар прийшов сюди з закривавленим мішком, від вигляду якого дружина корчмаря втратила свідомість. Його чекав важливий лист.

Далі зав’язка твору інтригує ще більше: читач знайомиться з двома наґами, що спілкуються між собою телепатичним способом. Наґи – це змієподібні люди. В основі цих персонажів лежить давньоіндійське уявлення про людей-змій з людськими головою й торсом та зміїним хвостом. Хоч міфологія й чужа, але читач її сприймає органічно, адже в українських казках «Івасик-телесик» та «Яйце-райце» образ змії, зміївни, зміючки дуже нагадував наґів. (Такі історичні збіги ще раз доводять індоєвропейський характер сюжетів деяких наших народних казок).

В азійській міфології наґи виступають напівбожественними істотами, що наділені безсмертям. З телепатичної розмови двох приятелів ми дізнаємося, що ці молоді хлопці, яким дуже скоро виповниться по 22 роки, мусять пройти обряд виймання. Ритуал передбачає розтин грудної клітки й виймання серця. Без серця наґи стануть безсмертними. Один з друзів не хоче втрачати своє серце. Також читач чує про расу доккебі та доккебінський вогонь, якого побоюються наґи, бо він може спалити ліс, в якому вони мешкають. Далі автор розказує про небоплавів і леконів – людей з півнячими головами.

Щоб не спойлерити й детально не переказувати фабулу роману, варто відзначити, що головна тема твору – втілити в життя пророцтво «Троє мусять зустрітися з одним». Кейґан Дракар з легендарним мечем, лекон Тінахан з головою півня і доккебі Біхьон Шрабль йдуть на пошуки таємничого наґа, який може врятувати світ.

Ідея міфологічного фентезі в тому, що чотири раси з різними цінностями та традиціями об’єднуються, щоб урятувати світ, в якому живуть. Цей роман ніколи не втратить актуальності, бо зруйнувати світ, вибудуваний на планеті, дуже легко, а от зберегти... Чи вдасться героям виконати місію, які пригоди їх чекають на шляху до мети, ви дізнаєтесь, коли дочитаєте книгу до кінця.

Рецензія

У так званому Останньому притулку, корчмі, розташованій на краю пустелі Фунтен, зустрічаються Кейґан Дракар — людина, яка володіє легендарним мечем, лекон Тінахан — здоровань з головою півня, і доккебі Біхьон Шрабль — людиноподібна істота, здатна створювати чарівний вогонь. Дотримуючись давнього пророцтва: «Троє мусять зустрітися з одним», вони розпочинають свою надзвичайну місію — відшукати таємничого наґа, який, можливо, є своєрідним ключем до порятунку їхнього світу, і супроводити його до храму Хаінся на півночі країни. Наґи — напівбезсмертні істоти, які живуть, мов примари, по той бік кордону, у містах із застиглого мармуру, захованих у непрохідному лісі Кіборен. Чотири різних народності з принципово відмінними цінностями, звичаями і навіть тривалістю життя об’єднуються, щоб урятувати свій світ. «Той птах, що п’є сльози» — це глибоко філософське фентезі, сповнене як трагічно-диявольських симетрій, так і кумедних ситуацій, від яких можна сміятися досхочу. Більш нюансований, ніж серія про Гаррі Поттера, дотепніший за «Володаря перснів» і набагато менш жорстокий, ніж «Пісня льоду і полум’я», «Той птах, що п’є сльози» неодмінно задовольнить апетит читача до динамічного фентезі, філософського, але водночас наукового, більш духовного, ніж магічного, та, передусім, це історія про дружбу, яка знаходить втіху в лихолітті буття.